Може, то й справді була хвороблива пристрасть, що
добродій Н. так полюбляв телевізор. Сам-самісінький у тісній, неприбраній
кімнатині він цілі дні не відходив від екрана. Нічого іншого не хотів і знати.
Навіть снідав та обідав перед телевізором, не
розбираючи, що їсть і скільки. Про краще життя не мріяв, та й розкошів не
прагнув. Спиртного не пив. Навіть до лазні вибирався вряди-годи.
Тому й для прожиття потребував небагато. Інколи
підробляв дещицю, і того йому вистачало. Цілісінькі дні нидів коло телевізора,
а після програми для опівнічників укладався спати, бо більше дивитися було
нічого. Так і велося.
Аж якоїсь ночі йому хтось привидівся уві сні.
— Ви хто? — спитав його добродій Н. — Я вас
ніби десь уже бачив. Овва, та ви схожі на всіх телезірок одразу!
— Твоя правда, — погодився той. — Я —
телебог! На світі безліч телеглядачів, але такого затятого, як ти, бачити ще не
доводилось. От на знак вдячності я й явився тобі вві сні.
— Дуже радий!
— І хочу винагородити тебе. Щось особливе
подарувати мені не по силі, але можу обдарувати тебе однією надприродною здібністю.
Ти не проти?
— Авжеж, не проти! Красненько дякую!
І добродій Н. прокинувся, так нічого до пуття й не
второпавши. Надворі займалося на світ. Звично клацнув вимикачем телевізора, а
тоді взяв ранкову газету. Адже без програми не збагнеш, що після чого дивитись.
— Так, спершу це, потім це, а по обіді ось
те. А ввечері…
Добродій Н. пробігав очима програму телепередач,
аж раптом у нього в голові стали виникати якісь химерні числа: 8,5, тоді 10,2,
по тому 23,6… Що за дивина! Такого з добродієм Н. досі не траплялося!
Аж потім добродій Н. уторопав, що то, певно,
показник перегляду кожної передачі. Бо химерні числа з’являлися щоразу, коли
він переглядав не тільки програму телепередач, а й репертуар кінотеатрів.
Не сказати, що добродій Н. аж надто зрадів цьому:
— Схоже, телебог таки наділив мене
надприродною здібністю — передбачати успіх чи невдачу тієї чи іншої
телепередачі. Ет, нічого особливого! Проте з цього хоч та користь, що тепер
популярніших передач не пропускатиму.
Через кілька днів до добродія Н. зазирнув знайомий
торговець. І добродій Н. серед усього іншого повідав йому про свою пригоду,
докинувши принагідно, що могло б бути щось і краще.
А ще за кілька днів до добродія Н. навідався
представник рекламного агентства: він почув про дивовижну здібність добродія Н.
від торговця.
— Кажуть, ви здатні передбачити показник
перегляду телепередачі? Правда це, чи вигадка? — спитав рекламник.
— Може й правда, я ж не перевіряв. Бо воно
мені байдуже, тільки надокучає…
Чолов’яга з рекламного бюро погомонів трохи з
добродієм Н., занотував у записник числа, що вигулькували в голові добродія Н.
на згадку про різні передачі, й пішов, повіривши в почуте хіба наполовину. Та
де там наполовину, хіба на десятину! Проте, коли перевірили, то виявилося, що
добродій Н. жодного разу не схибив.
Після цього життя добродія Н. невпізнанно
змінилося. Рекламне агентство запросило його до себе на роботу. Той спершу
комизився, бо й так почувався незле біля свого телевізора. Але потім таки
здався: спокусила нечувана платня.
Співробітники бюро з обрахунку показників
перегляду спочатку сікалися до передбачених добродієм Н. чисел, бо в них
показники виходили відчутно інші. Та коли фахівці все ретельно перевірили,
виявилося, що схибила таки обчислювальна машина, а слушність мав добродій Н.
Тоді обрахункове бюро, відчуваючи, що дише на
ладан, вдалося до рішучих і крайніх заходів — воно вирішило найняти гангстера,
щоб той нишком ліквідував добродія Н.
Проте добродій Н. уникнув лиха. І врятувало його
не надприродне почуття небезпеки, бо він його не мав, а надійні охоронці, що їх
про всяк випадок приставило до нього рекламне агентство. І охороняли добродія
Н. не згірш, мабуть, за курку, що несе золоті яйця.
Бюро з обрахунку показників перегляду доживало
останні дні. Воно й не дивно, адже добродій Н. миттю робив те, що в них
потребувало марудної роботи. Та й саме бюро могло починати підрахунки тільки
після передачі, а добродій Н. визначав показник задовго до її початку. То де ж
тому бідолашному обрахунковому бюро за ним угнатися!
Так, напрочуд зручна здібність! Добродієві Н.
показували щойно зняту передачу, й він одразу ж безпомильно визначав її успіх
чи провал. Навіть більше: йому вистачало теми передачі, переліку виконавців,
часу та телевізійного каналу, щоб визначити показник!
Траплялося, досвідчені кити телебачення не йняли
віри добродієві Н. Та коли передачу, що стала в кругленьку суму, пускали в
трансляцію, глядачів, як і передбачав добродій Н., виявлялося обмаль.
Хтозна, що думав про це сам добродій Н., але
телевізійники вважали його здібність дивовижною й не вимагали ніяких пояснень.
Адже їм ця здібність дозволяла одним махом відкинути хибні задуми, уникнути
збитків, даремної праці, чого не дав би найкращий комп’ютер!
До добродія Н. зачастили телезірки:
— Будь ласка, дайте добрий показник для
передачі за моєю участю. А я вже зумію вам віддячити!
— І не просіть, і не моліть! Не годиться
зловживати надприродним даром, — відмахувався добродій Н.
Ще б пак, він був порядною людиною!
Якось рекламне агентство запропонувало добродієві
Н.:
— Може, влаштувати яскраву й барвисту музичну
телепередачу й запросити вас узяти в ній участь? Адже ви — улюбленець самого
телебога!
Добродій Н. замислився на хвильку, а тоді мовив:
— Показник перегляду буде 5,2. Тобто цю
передачу краще й не затівати!
Атож, хто після такого захоче викидати грошики на
вітер!
Життя добродія Н. невпізнанно мінялося. Як і
вдача. За цей час він уже пізнав смак незнаних досі розваг. Виявилося, що
телевізор — ще не найцікавіша річ на світі. Добродій Н. розкуштував трунки,
запізнався з вродливими дівчатами. Він міг робити, що заманеться. Бо якщо
телепередача сприймається лише зором та слухом, то довколишній світ був куди
повнокровніший — він давав відчуття смаку, запаху, дотику…
Рекламне агентство не скупилося на видатки
добродієві Н., аби той тільки попросив. Адже всі витрати стократ перекривалися
прибутками від замовлень на оцінку планів інших рекламних агентств і
телекомпаній, які плинули звідусіль. Тож добродій Н. ні в чому не відчував
нестачі.
Аж якось уві сні йому знову явився телебог.
Добродій Н. не міг надякуватись йому:
— Завдяки вам я тепер горя не знаю, по
справжньому щасливий. Неабияку ласку виявили ви мені. Тож являйтеся мені
частіше, завжди буду радий вам.
— Навіть не проси! Останнім часом за тими
дівчатами та пиятиками ти вже й телевізор занедбав. Це неподобство! Я відбираю
в тебе твою здібність!
— Ой-ой, не треба! — забідкався добродій Н.
Але телебог був невблаганний. “Що ж тепер буде?” —
переживав добродій Н.
І раптом йому вві сні явився ще хтось, зовні ніби
трохи пришелепуватий. Новий гість заходився втішати добродія Н.:
— Ну навіщо так побиватися? Якщо один бог
тебе покинув, то інший не дасть пропасти! Цього разу вже я подбаю про тебе!
— Щиро вам вдячний. Але хто ви такий?
— Я — бог недоумків!
— Що?! Ой, пане-боже, краще не треба! Краще
вже йдіть собі!
— Та не бійся ти! Перетворювати тебе на дурня
я не збираюсь. Але робитимеш те, що я скажу, згода? На гірше, ніж було, не
вийде!
— Справді?! То нехай уже буде по вашому, хоч
трохи й лячно…
Як той і пообіцяв, добродія Н. обминуло лихо.
Щоправда, він трохи перекваліфікувався, бо тепер називав тільки ті показники,
які підказував йому бог недоумків. Але ж хто стане їх перевіряти!
Подеколи новий бог нашіптував:
— Кажи, що показник передачі підвищиться,
якщо її розраховувати на недоумків!
І добродій Н. так і казав. Де й поділася його
дотеперішня порядність! Уже не нехтував розважатися з акторками з телестудії.
Та й з чоловіків не гребував брати платню за свої послуги. А тоді віщо
прорікав:
— У тебе талант аж б’є через край!
Подейкують, що добродієві Н. і досі непогано
ведеться.
