Ранок. Добродій Н щойно
прокинувся. Якийсь час посидів, понурений та насуплений, ніби щось згадуючи. А
тоді полегшено стрепенувся: таки згадав! Підтягнув до себе телефон і набрав
номер. З трубки почувся чемний приємний голос:
— Доброго ранку!
Універсальна страхова компанія до ваших послуг. Найперше, ваш номер страхового
поліса. І ми готові вас вислухати.
Добродій Н. проказав
номер свого страхового поліса, а тоді буркотливо поскаржився:
— Минулого вечора я
ніяк не міг заснути. А коли поміркував, збагнув, у чім річ: під моїми вікнами
весь час нявчав безпритульний кіт. Куди це годиться!
— Ви маєте рацію. А
ми уявляємо, як це неприємно. Дозвольте щиро поспівчувати вам.
— І тільки?
— Якщо ви скажете,
де зараз цей кіт, ми негайно відрядимо людину виловити його. Більше кіт вам не
дошкулятиме!
— Звідки ж мені
знати, де він дівся! Та якщо ви й зловите його, це мало зарадить, бо неприємне
враження однаково лишилося.
— Тоді дозвольте згладити
це враження належною сумою. Сподіваємось, тоді ви нам вибачите.
— Гаразд, вибачаю.
— Спасибі! Гроші
негайно покладемо на ваш поточний рахунок у банку. За п’ять хвилин можете
впевнитись по телефону.
— Навіщо, я вам цілком
довіряю. Досі жодних непорозумінь не траплялося.
— Дякуємо за довіру!
Гасло нашої фірми — швидкість, точність і послужливість. Якщо у вашому житті
щось не так, просимо негайно повідомити…
— Атож!
Втішений добродій Н.
поклав трубку. Приготував нехитрий легкий сніданок і сів їсти. Несамохіть
глянув на настінний календар і замимрив:
— Послугами
Універсальної страхової компанії я користуюся вже два місяці. А я ще вагався,
коли її агент переконував вдатися до неї. Таки добре, що зважився! Бо відразу
все владналося як слід. Тепер уже неприємності не дошкуляють до наступного дня.
Ба навіть п’яти хвилин терпіти не доводиться.
Добродій Н. усипав до
кави цукру й почав розмішувати, й тут його обличчя знову спохмурніло. Візерунок
на порцеляновій цукерничці, хоч і не дуже, але облупився.
Добродій Н. потягнувся до
телефону.
— Універсальна страхова
компанія до ваших… — відповів той самий ввічливий голос.
— Добродій Н. назвав
номер свого страхового поліса й повів:
— Я з приводу
цукерниці, придбаної півроку тому…
— Прошу! Фірма не
відмовляє, навіть коли причина скарги виникла раніше, ніж клієнт вдався до
наших послуг. То в чому річ?
— З цукерниці
облуплюється візерунок, а це нікуди не годиться! Виробництво й продаж неякісних
речей суперечать професійній етиці! Це ганьба!
— Цілком слушно! Та
якщо вкажете нам, коли й де ви її придбали, наша фірма заявить виробникові
рішучий протест.
— Та це ж було
півроку тому! Я вже й не пам’ятаю…
— Тоді дозвольте
сплатити вам відповідну суму. Сподіваємося, ви нам пробачите.
— Та гаразд, якось
уже потерплю…
Добродій Н. вирушив на
роботу в доброму настрої.
Але по дорозі заскочив до
телефону-автомата.
— Універсальна
страхова компанія…
— Я оце їду на
роботу. В трамваї навпроти мене сиділа вродлива жінка. Та як їй не підморгував,
вона хоч би що.
— Невже? Страшенно
прикро! Але якщо ви вкажете нам ім’я й адресу цієї жінки, фірма охоче візьме на
себе посередницькі послуги. Хоч дозволю собі нагадати, що змушувати когось до
кохання наша компанія не правомочна. Це зазначалося в угоді.
— Я пам’ятаю. Але такі речі дратують
мене!
— Тоді наша фірма
охоче компенсує моральний збиток. Що ви на те?
— Нехай по-вашому!
Вже після роботи, по
дорозі додому, добродій Н. знову заскочив до телефону-автомата.
- Універсальна…
— Коли я вже йшов
додому, мене перестрів начальник і насварився. Ніби в мене низька
продуктивність праці. Я й сам не вважаю себе аж таким блискучим працівником.
Проте, коли шеф картає, це псує настрій.
— Воно й зрозуміло.
Тож пропонуємо вам, щоб утішитись, певну страхову суму. Дозвольте порадити вам
зазирнути в якийсь бар і трохи на ці гроші поліпшити настрій.
— Умгу. Так і зроблю.
Проте добродій Н. і не
думав заходити до бару. Бо не звик розтринькувати на питво та жінок гроші, що
потроху осідали на його рахунку.
Удома він знову взявся до
телефону: надійнішого й відданішого співрозмовника він не мав. Може, тому, що
був одинаком. Але, певно, так само було б, якби мешкав і не сам.
На хідник хтось кинув
недопалка. На табличку в крамниці вкралася граматична помилка. Добродій Н.
поскаржився, що ці два прикрі випадки зіпсували йому настрій. На іншому кінці
дроту висловили співчуття й сповістили про сплату належних грошових сум.
За вечерею добродій Н.
переглядав газету. Тоді набурмосився, трохи повагався, що робити. Але це могло
відбитися на травленні, тож подався до телефону:
— А ви вже бачили
вечірню газету?
— Так, а що
трапилось? Вам у ній щось не сподобалось?
— Авжеж! Моя
улюблена бейсбольна команда програла!
— Щиро вам
співчуваємо! Будемо сподіватися, що наступного разу вона неодмінно виграє. А
сьогодні вже…
— А ще ця міська хроніка!
Сьогодні, здається, аж два нещасних випадки на транспорті.
— Схоже, що так!
— Це тому, що уряд
не вживає рішучих заходів! Чому не розповсюдити запобіжні засоби? Не годиться,
щоб через слабку економіку страждав народ!
— Ваша правда! Ми повністю поділяємо ваше обурення.
— У мене зіпсувався
настрій!
— Негайно переказуємо
належну суму на ваш рахунок. І заспокойтеся, будь ласка.
— Гаразд!
З чудовим настроєм
добродій Н. знов узявся до вечері. Якби не страхування, він нервувався б цілий
вечір, це позначилося б на травленні й, чого доброго, вкоротило б віку. Чудова
штука — страхування!
Потім добродій Н. дивився
телевізор і ще двічі бігав до телефону. Перший раз — поскаржитися, що в драмі
надто часто помирають, а другий — поскаржитися, що в детективі чомусь нікого не
вбивають.
Перед сном добродій Н.
подзвонив востаннє:
— Я вже зібрався
спати, коли мені сяйнуло, що я не такий молодий, як кілька років тому.
— Ми, безумовно,
співчуваємо вам, шановний пане! Старість — це завжди чи не найбільша прикрість
для людини!
— І ніякої ради! Проте,
щоразу, як я згадую про це, мені стає сумно.
— Цьому вкрай важко
знайти належний грошовий вираз. Та, може, ви вдовольнитеся звичайною сумою?
— Нехай уже так!
Добродій Н. хотів
повісити трубку, та співрозмовник додав:
— Даруйте, що
зважуюся вас потурбувати, але, може, є ще щось, що завдає вам прикростей? Наша
компанія приймає будь-які скарги щодо чого завгодно!
— Он як… Ага,
згадав! Універсальна страхова компанія працює бездоганно. Але чому ви раніше не
присилали свого агента? От на це я й хочу поскаржитись!
Так минув цей день
добродія Н. Потім наступний. І позанаступний…
І от настав кінець
місяця. Добродій Н. удався до банку і з задоволенням дізнався про кругленьку
суму на своєму рахунку. Тоді зняв усі гроші, доклав іще з власних і сплатив
внесок. Тепер у його житті було щось варте того, аби витрачати гроші…
Годі й казати, що то був
внесок за страхування в Універсальній страховій компанії.
